Денис Данілов

“Я хотів би проводити заняття з дітьми! У мене все є, все гімнастичне обладнання. Мені за це нічого не потрібно, я просто не хочу лежати на дивані…” - сказав він і якраз у той же день нам показали величезну залу у Полтавському державному аграрному університеті. І ми почали.

Він активно відгукувався на наші пропозиції зробити відкриті уроки, власноруч тягнув багатокілограмову гімнастичну доріжку на заняття на природі…

А ось про гімнастичну доріжку. Він поїхав до Харкова для того, щоб її забрати, а повернувся із осколком у підголовнику переднього пасажирського сидіння. “От такий сувенір привіз” - показав шматок снаряду Денис Данілов та пішов розгортати гімнастичну доріжку.

Через деякий час Данис Данілов власним коштом придбав металеві труби, фарби, зробив креслення, зварив, зашліфував, відполірував, пофарбував… І тепер у дітей є перекладина.

А ще через деякий час Денис придбав брус, вирізав, застругав, зашліфував, оббив тканиною і виготовив гімнастичні колоди.

На заняття Дениса завжди великі черги. І не безпідставно. Особисто я був здивований, побачивши, як діти, які прийшли до Дениса, почали виконувати гімнастичні фігури, сальто, наприклад. Він завжди дбає про якість і методичну послідовність занять.

А ви знали, що Денис чудово грає на фортепіано і малює? Так, так, у перерві між заняттями Денис грає Баха на фортепіано. Може з легкістю виконати інтер’єрний рисунок, вивіряючи його за законами лінійної перспективи.

А ось, із розмови з ученицею:

“- А зачем вам девчачие татуировки?
- Почему они девчачие?
- Потому что на них цветочки.
- …
- Лучше бы вы женились и своей жене настоящие цветы дарили.”

Дарія, 8 років.

Деякі діти, приїхавши до Полтави із Харкова, впізнали у ньому…. Свого тренера, до якого вони ходили у Харкові. Чи можете ви уявити, наскільки важливо дітям побачити в іншому місті людину, наставника і продовжити заняття з ним?

Таким є Денис Данілов - розбудовник харківської, а тепер і полтавської гімнастичної школи.