Алла Кукленко

Якби мене запитали, ким була б ця дівчина, якби вона жила у часи Древньої Греції, то я відповів би миттєво: Аріадною!

Ви ж пам'ятаєте легенду про нитку Аріадни? І ось, ця панна не тільки може виплести ниткою дивний візерунок на аксесуарах чоловічого гардеробу, за які, доречі, отримала Гран-прі на всеукраїнському конкурсі, а ще нитка, яку вона вплітає у свої дні, є провідною крізь найхимерніші лабіринти.

Ось наша історія, яку, доречі, мало хто знає.

Після того, як ця панна отримала Гран-прі вона зателефонувала до арт-центру:

- “Я хотіла б взяти участь у виставці, у мене чотири планшети, 50х70 кожен.”

- “Ну невже дівчина умови виставки не читала?” - подумалося одразу, бо в умовах сказано: одна робота формату 40х30 см. Але вона наполягала:

- “Це цілісна композиція, один планшет буде не повно виглядати.”

- “Зателефонуйте через кілька днів” - відповів я: “подивимося по кількості учасників.” - майже рішуче був налаштований на відмову.

Через кілька днів, вона, все ж, знову зателефонувала і я погодився. А потім прийшла посилка. На вантажне відділення. І гасав я за нею на таксі через все місто, а потім ще півгодини видирав цвяхи із дерев’яного риштування. “От морока!” - думалося, - “і нащо я погодився?...”

Однак, коли я видобув роботи із пакування, стало ясно, чому Гран-прі. Стало ясно чому чотири планшети, а не один. І роботи, дійсно, зайняли особливе місце на виставці.

А далі. А далі 24 лютого. І ця панна, за найдивнішим збігом обставин, на волонтерських засадах працювала з нитками знову, вже у Полтаві, роблячи кікімори для захисників, у тому ж будинку де і наша галерея, уявляєте, просто через стінку. Вона приїхала з обстріляного Харкова.

Ми знову зустрілися.

А ще через деякий час вона привела хлопців із однієї міжнародної організації, які прийшли до гуманітарного центру де вона працювала, а вона взяла їх за руку та привела до Арт-центру. Уявляєте, взяла за руку іноземців та привела до Арт-центру! Вони просто поплямкали губами і пішли. А от їх водій, простий хлопець-водій, пройнявся нашою ідеєю.

І зателефонував він іншому водієві. Своєму другові. Із іншої організації. А той, на ім’я Олег, позапланово привіз інших представників, на свій страх і ризик, уявіть, бо непогоджені маршрути - суворо там караються.

Це були хлопці із Save the Children.

Що сталося потім, ви знаєте.

От така нитка Аріадни. Вона могла б обірватися будь-де у лабіринті життя: нерішучість панни, чи когось із героїв цієї історії, наша відмова, зверхнє ставлення до людей. Але у нас стало рішучості, толерантності, рівного ставлення до всіх.

Панну цю звати Алла. Теж на “А”. Алла першою зголосилася адмініструвати проєкт. Було страшно, але рішучості їй не забракло! Сьогодні вони у проєкті з мамою. А великий клубок чудес і подій, який ви бачите, згорнувся з її ниточки.

Часом вона може бути різкуватою в розмові, дехто з вас навіть скаржився на це, друзі, але то напускне. Насправді - тендітна і щира дівчина. Я танцював з нею бачату, я знаю. На посмішку її погляньте - все стане ясно.

Будьте рішучими, толерантними, дійте! І все у вас вдасться. Дайте почитати це дітям, а краще приведіть дітей до нас. Хай побачать все на власні очі.